ВИПУСКНА ТВОРЧА РОБОТА «Формування креативності мислення учнів на основі застосування та розвитку навчальних компетентностей на уроках художньої культури»

«Креативність - це значить копати глибше, дивитися крізь стіни, будувати замок на піску, літати в майбутнє.» (П.Торренс)

1. Вступ. Актуалізація проблеми.

Важливим завданням художньо-естетичного виховання в школі є формування культури почуттів учнів як необхідної частини їх духовної культури, збагачення їх емоційно-естетичного досвіду, інтересів, поглядів у процесі спілкування з мистецтвом та розвиток універсальних якостей творчої особистості. Сучасна система загальної середньої освіти вже не може задовольнятися пасивним запам’ятовуванням інформації, оскільки її обсяг такий великий і різноманітний, що неактивна, незацікавлена свідомість не може її засвоювати і практично застосовувати в житті. Тому успішне, ефективне навчання у ХХІ ст. можливе тільки за умови створення мотивації до творчої активності — визначальної умови духовного, інтелектуального розвитку особистості. Саме на це і спрямована визначена програмою для 9–11-х класів мета вивчення художньої культури в загальноосвітніх навчальних закладах, яка полягає «в особистісному художньо-естетичному розвитку учнів, формуванні у них світоглядних орієнтацій і компетенцій у сфері художньої культури, вихованні потреби у творчій самореалізації та духовному самовдосконаленні у процесі опанування цінностей української та зарубіжної культури».[10,c.3]

Уроки художньої культури найкраще сприяють розумінню зв`язків мистецтва із природним, соціальним і культурним середовищем життєдіяльності людини, усвідомленню причетності до художніх традицій свого народу з одночасним розумінням особливостей інших національних картин світу. На цих уроках школярі швидко захоплюються новою ідеєю і починають творити – вводити свої новації, зміни, доповнення – і задоволені тим, що зробили. Але не можна розглядати творчість як самостійний етап уроку. Вона повинна гармонійно поєднуватись з іншими видами діяльності на уроці та якнайширше запроваджуватися у навчальний процес.

Актуальність проблеми «Формування креативності мислення учнів на основі застосування та розвитку навчальних компетентностей на уроках художньої культури» полягає в ефективному впливі на процес навчання і важливості для становлення творчої особистості в цілому. Історія, правознавство, художня культура, етика – предмети, які я викладаю, сприяють формуванню творчості, креативності, гнучкості мислення, розвитку художньо-образного уявлення, аналітичного, логічного, розвитку духовності, моральності, виховують любов, повагу до національних традицій, звичаїв, історії українського народу та народів світу.

Використання на уроках різноманітних творчих завдань, цікавих вправ, кросвордів, ребусів спонукають учнів до творчості, до активного мислення, сприяють розвитку пам’яті, уваги, кмітливості, формують бажання розвивати творчі здібності.

2.Формування креативних здібностей на уроках художньо-естетичного циклу засобами використання інноваційних технологій.

2.1.Теоритичний аспект роботи над методичною проблемою.

Обираючи певну систему методів, прийомів, різноманітних навчальних ситуацій, учитель художньої культури має на меті передусім не засвоєння старшокласниками конкретної інформації, що пов’язана з теорією та історією різних видів мистецтва, а формування особистісного ставлення індивіда до світу естетичних цінностей. Викладання художньої культури мотивує вчителя до постійної роботи, спрямованої на вдосконалення своєї педагогічної майстерності, що реалізується в ефективному керівництві навчальним процесом, до високого рівня технологічності в організації дидактичної взаємодії і надає можливості досягати запланованих результатів у дуже стислі відведені програмою часові межі. Доцільно спрямувати свої зусилля на вдосконалення змісту, структури і системи мистецької освіти учнів протягом усіх років навчання в школі на основі культурно-антропологічного підходу, на пошук методів, прийомів, видів навчальної діяльності, найдоцільніших у контексті виховання ціннісного ставлення до надбань людства. Сучасна методика викладання художньої культури орієнтується передусім на ті форми роботи, що сприяють усебічній активізації пізнавальної діяльності і надають творчої спрямованості діалогу школярів зі здобутками художньої культури. Тому, зосереджуючи увагу на психолого-педагогічних засадах викладання шкільного курсу «Художня культура», вчитель звертає увагу, що методична концепція організації дидактичної взаємодії зі старшокласниками, обраний для уроку ілюстративний матеріал покликані створити інформаційно-комунікативний простір на уроці, сприятливий для емоційно забарвленого діалогу, «у якому реалізуються екзистенція художнього твору, екзистенція учня і екзистенція вчителя: твір починає своє вічно оновлюване існування; дитина обирає себе саме такою, а не іншою» [2]. Такий діалог є багатовекторним, оскільки відбувається не тільки з однокласниками, з учителем, а й з внутрішнім «Я» особистості, з самим мистецьким явищем. «Цінуючи духовне начало в іншому, ми розвиваємо його і в собі» [1 ,с.27] — ця думка психолога може стати вихідною для вчителя, оскільки його надзавдання — досягти найвищого рівня такого діалогу — духовного. Для педагога це вершина педагогічної майстерності, на яку він сходить протягом усього свого фахового життя, прагнучи передати своє розуміння скарбів художньої культури людства і зацікавити учнів. Непросто комунікацію на такому рівні зробити визначальною у своїй роботі з усіма старшокласниками, однак цілковита її відсутність свідчить про формальне, байдуже ставлення педагога до роботи, про зневіру у своїх здібностях, а це може призвести до емоційного вигорання. Реагування на дії вчителя під час спілкування на уроці передбачає не тільки віддзеркалення здобутих учнями знань, а й, звісно, аналіз одержаної інформації, роздуми над нею.

Педагог має бути орієнтованим передусім на внутрішній світ учнів, на особистісно значущі смисли, що виникають у свідомості в процесі роботи з новим матеріалом. Отже, важливим змістом гуманістичної взаємодії є відкрита система знань і ціннісних відносин, сформованих у сприятливому комунікативному просторі. У цьому сенсі важливою є не зовнішня ефектність методичних прийомів, створених навчальних ситуацій, а глибинне проникнення в сутність здобутих знань. Саме такий процес і надає можливості старшокласникові дійти суто індивідуального розуміння необхідності для власного духовного зростання здобутих на уроках художньої культури знань. А це відбувається тільки за умови активної та зацікавленої участі учнів в інтерпретації творів мистецтва, під час якої жодна висловлена думка не буде сприйнята ні вчителем, ні однокласниками як неправильна (йдеться, звичайно, не про конкретний факт, який потребує запам’ятовування, а про індивідуальну рецепцію твору). Світ культури з його мовою символів є тим засобом виховання, що стимулює особистість до саморозвитку, духовного збагачення. Не розуміючи символіки, людина не може адекватно сприймати здобутки культури, вести внутрішній діалог з твором мистецтва, отримувати естетичну насолоду і дійти значущих для себе висновків. Розуміння мови культури й оволодіння нею надає здатності до оцінки й самооцінки, до екзистенційного вибору, до культурної самоідентифікації. Тому на уроках художньої культури має більше уваги приділятися з’ясуванню особливостей символічної мови мистецтва, а не акумулюванню різноманітних відомостей. Обсяг інформації стрімко зростає, є знаннєвий підхід під час вивчення предметів культурологічного циклу стає досить вузьким: сума закарбованих у пам’яті певних фактів, пов’язаних з історією культури, обізнаність з художніми творами можуть поєднуватися з байдужістю, відсутністю емпатійного ставлення до мистецтва. Актуальним залишається і емпатійне розуміння учня педагогом, звернення до внутрішнього, особистісного світу сучасного школяра: «…складова, що забезпечує атмосферу самостійного (такого, що ґрунтується на власному досвіді) навчання — це емпатійне розуміння. Коли вчитель здатен зрозуміти реакції учня, коли він відчуває, як учень сприймає процес навчання, ймовірність успішного навчання в такому разі значно підвищується»[4,с.6].

Саме такий підхід до визначення пріоритетів у методиці викладання відкриває шлях до самореалізації, самоактуалізації, тобто до органічного втілення в освітньому процесі навчального закладу функцій культури пізнавальної, інформативної, світоглядної, комунікативної, аксіологічної, виховної. Осягнення символічної мови мистецтва сприяє глибинному розумінню художнього тору, культурних смислів явищ, які розглядаються, формуванню переконань, є передумовою сходження до найвищого рівня комунікації -духовного діалогу.

Однією із ефективних педагогічних умов, яка забезпечить формування у старшокласників світоглядних орієнтацій і компетентностей у сфері художньої культури є впровадження інноваційних педагогічних технологій. Серед технологій можна виділити такі: інтерактивні, проективні, комп’ютерні, ігрові педагогічні технології тощо.

Інтерактивне (взаємодіюче) навчання – це, перш за все, діалогічне навчання, в процесі якого здійснюється взаємодія вчителя та учнів. На мою думку, найбільш ефективними інтерактивними технологіями, які можуть бути впроваджені на уроках художньої культури є технологія діалогу та технологія кооперованого навчання.

На думку Л.Масол, педагогічний діалог – це «своєрідна поліфонія взаємодії, де специфічні дії вчителя, який моделює навчально-виховний процес на основі партнерських стосунків, створюють умови для самовираження кожного учня».[11,с.23]

Хочеться зазначити, що повнота спілкування залежить від рівня підготовленості старшокласників до ведення діалогу, обсягу його художнього та життєвого досвіду, індивідуальних особливостей, емоційно-смислової забарвленості навчального процесу, самостійності суджень учнів.

Діалог виступає основною формою живого, реального спілкування старшокласника і твору мистецтва, що дає йому можливість установити діалог зі світом духовних цінностей, зрозуміти художнє «Я» твору, авторське ставлення до світу, спектр його цінностей, відчути своє творче «Я», дійти висновку, що «без мистецтва людина прирікає себе на злиденну пайку радості, духовності, на існування у безколірному одноманітному світі».

Використання кооперованої технології навчання сприяє ефективності формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва за моделлю взаємного співробітництва, співучасті, партнерства між вчителем і учнем. Лише за таких умов старшокласник може стати вільною та здатною до самовизначення особистістю, а відносини суб’єктів освітньо-виховної діяльності будуть естетично симетричними та творчо-партнерськими.

Кооперована (співробітницька) технологія навчання ґрунтується на ідеях необхідності підготовки відповідальних, творчих, креативних людей, які шанують дивертисивність, діалог культур й спільне навчання вчителів і учнів. У її основі лежить організація кооперованого, співробітницького навчання учнів за допомогою групової роботи. Ефективність навчання в малих групах залежить від того, наскільки кожний член групи усвідомить важливість роботи разом і взаємодії через взаємодопомогу.

Слід звернути увагу на наступні прийоми:

«Сліпий та поводир» - учні працюють у парі, отримуючи ролі (сліпого та поводиря). Учень, який грає роль поводиря отримує картку з репродукцією картини (або фото з архітектурною спорудою чи скульптурою тощо), він повинен так розповісти про цю картину (архітектурну споруду, скульптуру), не називаючи назву і автора, щоб учень, який грає роль «сліпого» відгадав, про яку картину йде мова. Така робота викликає зацікавленість й інтерес у учнів, дає можливість застосувати свої знання на практиці у нетрадиційній формі.
Наприклад, при повторенні теми «Образотворче мистецтво України кін. ХІХ – поч. ХХ ст.» у 10 класі, отримавши картку з репродукцією картини М. І. Мурашка «Над Дніпром» або «Дніпро», учень/учениця так описував/ла її: «Тихо, безвітряно. Сонце ніжно пестить землю, лагідним теплом зігріває синьо-голубу дніпрову воду. Ліворуч від нас два дерева на краю високого берега. Листя на них темно-зелене, подекуди жовтаве, бо вже десь середина літа. Внизу видніється стежка, що поросла густою травою. Дніпро-Славута могутньо несе свої води аж ген до обрію. Вони тихі, спокійні. Вдалечині розкидано невеличкі острівці. І над усією цією красою голубе, ясне, урочисте небо. Картина створює світлий, радісний настрій. Коли роздивляєшся її, виникає нестримне бажання самому опинитися на мальовничих схилах Дніпра, помилуватися його чудовими краєвидами, величною красою. Чудовий пейзаж спонукає задуматися про те, що від усіх нас залежить, чи збережеться неповторна краса природи рідної України для нащадків. Лунають над степом чарівні звуки кобзи. Співає козак і пильно вдивляється в далечінь, туди, звідки котить свої сивії хвилі Дніпро-Славута».

«Прийом трьох С (слухаю – співставляю – створюю)». Розглянемо алгоритм застосування цього прийому на прикладі теми «Українська художня культура ХХ століття» 10 клас. Старшокласникам пропонуємо прослухати музичний твір К.Дебюссі «Місячне сяйво», переглянути репродукції картин М.Глущенка «Місячна лірика» (див.Додаток 2), І. Марчука «Зійшов місяць над Дніпром» (див.Додаток 3), Н.Бондаренко «Осяяння»(див. Додаток 4), В.Барського «Вечір»; співставити їх з музикою та обрати один з творів живопису, який на їх думку найбільш співзвучний музиці.
Після того,як учні обґрунтували свій вибір ,було запропоновано уважніше вдивитися в цю картину, «вжитися» і задати «незвичайне» запитання, яке стосується цього твору.

Наприклад можна запропонувати наступні питання:

1. До картини М. Глущенка «Місячна лірика»:

• Чи відбивалося місячне сяйво в душі автора під час створення картини?;
• Про що думає жінка, яка зображена на картині? 
• Чому квіти синього кольору?
• Чому, якщо місяць зійшов і настала ніч, на картині багато яскравих кольорів?
• Чого чекає жінка?
• Місячне світло, яке струменить і проходить крізь поверхню води, зможе пройти через людську душу?
• Чому місячне сяйво стелиться уздовж землі, а не відблискує вгору?

2. До картини І.Марчука «Зійшов місяць над Дніпром» :

• Чи теплою була ніч?
• Чи втілює місяць якийсь певний образ?
• Чому картина змальована в червоних тонах?
• З якого місця художник малював цю картину?
• Куди поділися зірки з сумного неба?
• Чи відчуваєте ви якісь зміни в своєму настрою після перегляду цієї картини?
• Чому панівне місце на картині займає небо?
• Що у цей час відбувається на селі?

Після цієї роботи старшокласникам можна запропонувати уявно «ввійти в картину», вибрати для себе персонаж і дати йому ім’я. Причому, персонаж може бути як людиною, так і деревом, хмарою тощо.

На наступному етапі роботи учні об’єднуються в групи і малюють те, що бачать їх персонажі із свого світу (світу картини), коли дивляться на світ людей (глядачів). Малювання бажано проводити під музику без обговорення. Після цього учні обговорюють отримані малюнки, розповідають про свої думки та почуття. Такий вид роботи дає можливість старшокласникам, подивитися на глядачів очима «героїв картини», пояснююти, що вони бачать «людські душі в образах різнокольорового пір’я, адже пір’я - це крила душі»; «душі, кольори яких відображають людську зовнішність, проте серця - їх внутрішній світ» тощо.

Такий прийом ідентифікації себе з героями картини допомагає активізувати інтерес старшокласників до творів мистецтва, розвивати креативні творчі здібності учнів, організовувати «вживання», яке засноване методом рефлексивних інверсій.

Н.Лєйтєс наголошував, що «дітям притаманні незвична чутливість до образних вражень, багатство фантазії, яке має прояв у творчих іграх» [14,с.27]. Слід зазначити, що використання на уроках такого прийому дає можливість розкритися учням через гру, веде до поглиблення емоційних контактів між учасниками, а для учителя є джерелом важливої інформації. Під впливом яскравих образів у учасників виникає відчуття глибокого взаєморозуміння, співпричетності.

Запропоновані учням означені кооперовані технології надають можливість у нетрадиційній формі поповнити необхідний запас знань та інтелектуальних навичок, для того, щоб їм стали доступні смислові компоненти твору. При цьому ці знання менш за все зводяться до засвоєння загальної інформації, вони стають «особистісними знаннями», тобто такими, що були інтелектуально пережиті й стали в результаті цього елементом особистісних переконань учня.

Завдячуючи впровадженню інтерактивних технологій на уроках художньої культури , з'являється можливість на високому рівні якості проводити нестандартні уроки.

2.2 .Шляхи реалізації цілей і завдань та перспективи.

З кожним роком все більше уваги приділяється розвитку творчої активності дітей. Вчитель художньої культури відчиняє двері учням у світ мистецтва, допомагає робити перші кроки до прекрасного. Жодна діяльність на уроках не буде цікавою і плідною, якщо вона перетвориться на сухе відпрацьовування навчального матеріалу.

У своїй роботі використовую такі форми роботи, як:

• індивідуальні (картки, написання твору-ессе, випереджальні завдання, Імпровізація);
• парні:
  
• «Незнайко» (один учень читає, інший виправляє помилки);
• «Інтерв'ю» (узяти інтерв'ю і визначити ставлення партнера до заданого тексту, статті і т.д.);
• Гра «Кіт і мишка» (зробити критичний аналіз чи редагування письмової роботи один одного);
• «Взаємні запитання» (протестувати та оцінити один одного);
• «Щоденник подвійних нотаток» (проаналізувати разом проблему, вправу чи експеримент; сформулювати підсумок уроку чи серії уроків; дати відповіді на запитання учителя).
• фронтальні («Мозкова атака», «Мікрофон», «Навчаючи вчуся» «Незакінчена думка», музично-дидактичні ігри, та ін.) 
• групові («Акваріум», «Карусель», «Домашні» групи, «Експертні» групи, Ажурна пилка).

Використовую наступні принципи навчання: доступність, наочність, проблемність, самостійність і активність учнів, системність і послідовність, врахування індивідуальних особливостей дітей, диференціація, інтеграція, стійкість засвоєння знань і умінь, зв’язок навчання з життям… Крім традиційних особливу перевагу надаю єдності освітніх, розвиваючих, виховних функцій навчання на основі сучасних інформаційно-комунікаційних, проектних технологій. Учні з інтересом і задоволенням беруть участь у створенні творчих проектів, комп’ютерних презентацій. Так, наприклад, учні 10 класу під час вивчення теми «Художня культура на українських землях у найдавніші часи» створили проект «Мізинські та трипільські орнаменти». Ця тема є актуальною для десятикласників , вивчається на уроках історії України, також у переліку подій при складанні ЗНО. Учні самостійно підбирали матеріал, використовуючи вміння і навички роботи в інтернет-мережі та з комп’ютером. Створивши проект у вигляді комп’ютерної презентації, учні із задоволенням захищали його на уроці. Під час цієї роботи учні не тільки поширювали свої знання, але й розвивали та удосконалювали навички роботи з комп’ютерними технологіями.

Створення проектів не є обов’язковим домашнім завданням для учнів, це робота, на яку надихають учнів теми уроків, їх особлива зацікавленість і бажання розширити свої знання з тієї чи іншої теми.

З поміж багатьох функцій загальної мистецької освіти для курсу «Художня культура» однією з провідних стає естетико - виховна, яка проникає в усі сфери будь – яких явищ життєдіяльності людини. Гармонізує їх, сприяє розвитку здатності до оцінювання будь-яких явищ та процесів під кутом зору «естетичне - неестетичне» згідно з певним естетичним ідеалом. У реальній педагогічній практиці ця універсальна функція пронизує, «опромінює» всі інші функції (пізнавальну, комунікативну, гедоністичну тощо), адже сприяє виробленню адекватних критеріїв оцінки різноманітних впливів мікро - та макросередовища.

Реалізація цих завдань спрямовує на вчителя на активізацію виховного потенціалу художньої культури як з боку формування національної самосвідомості, культурної ідентичності учнів. Так і здатності до міжкультурного діалогу на засадах толерантності, розуміння особливостей інших національних картин світу.

Художньо – естетична освіта на уроках художньої культури будується з урахуванням загальних задач – естетичного виховання дітей і проводиться відповідно до учбового плану. При цьому приймається до уваги те, що зміст і структура занять повинні бути варіативними і цікавими, з використанням різноманітних прийомів, що допомагають дітям сприймати мистецтво, зрозуміти елементарні основи світової та української культури. Тому на своїх уроках я застосовую наступні засоби:

Навчальні: Формування художньої компетентності, уявлення про сутність, види та жанри мистецтва; особливості художньо – образної мови; використання отриманого досвіду, згідно з естетичними духовно – світоглядними цінностями.

Розвиваючі: Розвиток загальних і художніх творчих здібностей, формування навичок художньої самоосвіти; стимулювання художньо – образного мислення.

Виховні: Виховання світоглядних уявлень і ціннісних художніх орієнтацій. Розуміння учнями зв'язків мистецтва з природним і предметним середовищем, життєдіяльністю людини, зокрема сучасною технікою, засобами масової інформації.

Здійснювати основні задачі мені допомагають власні методичні наробки.

Розвиток художньо-естетичної культури на уроках відбувається через:

• емоційно-естетичне ставлення до дійсності;
• світоглядних орієнтацій;
• особистісно-цілісного ставлення до мистецтва;
• емоційно-чуттєві форми;
• оригінального асоціативно-образного мислення;
• універсальних якостей творчої особистості;
• формування знань та уявлень про мистецтво;
• розуміння специфіки художньо-образної мови;
• різних видів мистецтва, здібності до сприймання та інтерпретації музичних та художніх творів;
• розширення естетичного досвіду вмінь і навичок у сфері мистецької діяльності, потреби в художньо-творчій реалізації та духовному самовдосконаленню.

Поставлені навчальною програмою задачі естетичного виховання реалізуються через основні форми організації дитячої діяльності: уроки, позакласні та позашкільні заняття, свята, творчі конкурси, розваги, а також виявляються у самостійній дослідницькій діяльності у вільний від занять час,відвідування музеїв,виставок, перегляд фільмів, концерти тощо.

Розвиток духовності, формування освітніх компетенцій школярів на уроках художно-естетичного циклу та в позакласній роботі.

Через діяльність на уроках та в позакласній роботі відбувається розвиток духовності школяра, а саме:

• Розкриття духовного потенціалу (пам'ять, мислення, сприйняття, фантазія);
• Засвоєння духовних цінностей;
• Стимулювання до творчості;
• Активізація й організація особистості школяра. 

Завдяки поєднанню всіх засобів, форм і методів на уроках, формуються в учнів освітні компетенції:

• Загальнокультурна компетенція;
• Предметна компетенція та компетенція особистісного самовдосконалення;
• Комунікативна компетенція;
• Інформаційна та навчально-пізнавальна компетенція;
• Ціннісно-сенсорна компетенція.

Основні напрямки роботи і завдання педагогічної діяльності, які я використовую і планую використовувати надалі:

• формування в учнів системи мистецьких (музичних) знань, умінь та навичок;
• розкриття зв’язку музичного мистецтва з іншими навчальними дисциплінами;
• формування стійкого пізнавального інтересу до музики;
• формування загально - навчальних умінь і навичок; 
• розвиток самостійного, критичного, креативного, наукового мислення учнів та формування у них навичок свідомого здійснення основних розумових операцій; 
• виховання в учнів позитивних психологічних та особистісних якостей

3.Висновки

Отже, формуючи креативні здібності на уроках художньо-естетичного циклу доцільно використовувати інноваційні технології, адже послідовне й систематичне використання на уроках музичного мистецтва інформаційно-комунікаціних технологіїй, інтерактивних форми навчання, особистісно зорієнтованих розвивальних технологій дає можливість спостерігати за творчим розвитком учнів, формувати спеціалізовані знання в процесі навчання й виховання особистості в музиці, реалізувати можливості сучасних засобів навчання.

Можна зробити висновок, що навчання може стимулювати формування та реалізацію креативних здібностей особистості лише в тому випадку, якщо процес навчання стане творчим, орієнтованим не на механічне тренування, а на набуття учнями відповідних вмінь та навичок щодо творчого вирішення проблем за умови взаємозв`язку формування розумових та творчих здібностей.

Серед багатьох навчальних предметів урокам художньої культури належить особливе місце в естетично – художньому вихованні старшокласників, а також у всій системі формування творчої особистості.

Уроки художньої культури,не тільки розвивають фантазію, креативність, але й дають учням безліч корисних, практичних навичок, які потім використовують, беручи участь у різноманітних позакласних творчих конкурсах, концертах, розважально-ігрових програмах.

Завдячуючи впровадженню інноваційних технологій на уроках художньо-естетичного циклу, з'являється можливість на високому рівні проводити нестандартні уроки.

Нове покоління, що зростає в епоху інформації, потребує принципово нових рішень у педагогічному вихованні. Використання інформаційних-комунікаційних технологій є необхідним інструментом для сучасного уроку художньої культури, а також важливим кроком до виховання гармонійної особистості ХХІ століття.

Список використаної літератури

1. Аристова Л. С. Формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури : дис.. канд. пед. наук : 13.00.07 / Л. С. Аристова; Ін-т пробл. виховання АПН України. — К., 2008. –С.27.
2. Аристова Л.С. Художня культура як засіб формування у старшокласників естетичного мистецтва.-Режим доступу до статті moippo.mk.ua
3. Виховання музичної культури молодших школярів: Навчально – методичний посібник / За заг. ред. Л. М. Ракітянської.- Кривий Ріг: КДПУ, 2003. – 156 с.
4. Вудка М. Формування мистецьких компетентностей на уроках музичного мистецтва та художньої культури./Ранок.2011-С.6.
5. Дидактичні ігри на уроках: [Досвід вчителів різних предметів] /Все для вчителя. – 2003.-№9 (березень). -24с.
6. Зязюн І. А., Миропольська Н. С., Хлєбнікова Л. О. та ін. Виховання естетичної культури школярів. – К.: ІЗМН, 1998. – 156 с. 
7. Зязюн І., Сагач Г. Краса педагогічної дії: Навч. посібник для вчителів, аспірантів, студентів середніх та вищих навчальних закладів. – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту та бізнесу, 1997. – 302 с.
8. Казанцева І. П. Дидактичні ігри в системі особистісно орієнтованого навчання школярів // Проблема імітаційно-ігрового підходу до організації навчального процесу у вищій школі: 3б.наукових праць. – Кривий Ріг: КДПУ, 2001. – 105 с.
9. Пометун О.І. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібник / О.І.Пометун, Л.В.Пироженко / За ред. О.І. Пометун – К.: А.С.К., 2004. – 192 с.
10. Масол Л.М. Загальна мистецька освіта: теорія і практика: монографія /Л.М.Масол. – К.:Промінь, 2006. – С.3.
11. Масол Л.М., Гайдамака О.В.Художня культура 10 клас: Тематичні розробки уроку - Х:Вид-во «Ранок»,2010.-С.23. 
12. Щолокова О. Світова художня культура: Від первісного суспільства до початку середньовіччя: Навч. посібник /О.Щолокова, С.Шип, О.Шевнюк, О.Семашко. – К.: Вища шк., 2004. – 175 с.
13. Закович М.М. Українська та зарубіжна культура: Навч.посіб. / М.М.Закович, І.А.Зязюн, О.М.Семашко та ін.; За ред.. М.М.Заковича. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 622 с. 
14. Лейтес Н.С. Психология одаренности детей и подростков /Под ред. Н.С.Лейтеса. -М., 1996.- С.27